"Звичайна історія" (1846) - дебютний роман Івана Олександровича Гончарова. У ньому розгортається вічний сюжет про крах ілюзій. Юнак-романтик приїжджає з провінції до столиці, сповнений надій, мріючи про славу літератора, про дружбу та світле кохання. У Петербурзі він надходить «під крило» свого дядька, людини з великим життєвим досвідом, який скептично ставиться до піднесених мрій та устремлінь. Пророцтва Адуєва-старшого збуваються: поступово розчарованих у своїх ідеалах, головний герой до кінця роману постає перед нами вже зовсім іншою людиною. Конфлікт двох поколінь, двох характерів, двох світоглядів у «Звичайній історії» показаний із властивим Гончарову тонким гумором та проникливим ліризмом. Один із найкращих зразків реалістичної літератури середини XIX століття, цей роман не втрачає своєї актуальності і для сучасних читачів.