Поховайте мене за плінтусом. Павло Санаєв

У сучасному світі існує не так вже й мало сімей, які складаються не з мами, тата та дитини, а з бабусі, дідуся та онука по ряду обставин. Тут є кілька варіантів того, як члени такої родини могли прийти до такого життя: або мати власноруч віддала дитини своїх батьків, або ж батьки матері (чи батька) дитини порахували, що дитині з ними буде набагато краще житися. Саме другий випадок описаний Павлом Санаєвим у книзі "Поховайте мене за плінтусом". Свою історію розповідає маленький хлопчик дев'яти років — Саша Савельєва. Саша вже деякий час проживає зі своїми бабусею та дідусем. Все починається з звичайної історії, найпростішого купання, але саме в цій буденному і дріб'язкової, звичній ситуації починають розкриватися характери (і образи в цілому) кожного з персонажів. Саша ще дуже малий, добрий і наївний, трохи незграбний, за що і вислуховує нарікання з боку бабусі, здається, з-за одного лише існування онука. Любов і турбота бабусі переходить всі допустимі межі і часом нагадує ненависть. Істинної любові вона до нього не проявляє, їх взаємини базуються на бажанні бабусі отримати власну іграшку, ляльку, якою можна крутити так, як це вигідно власнику (вигода, до речі сказати, теж досить своєрідна: бабуся, в якомусь сенсі тримає дитину в страху, всіляко обзиває і проклинає його з однією метою — щоб насолоджуватись своїми стражданнями, скаржитися на життя, шкодуючи саму себе обделенную і скривджену долею). Цій жінці важливо пояснити дитині, що потрібен він тільки їй, а безвідповідальна матуся проміняла своє чадо на "карлика-кровопивцю" (саму матір просто не підпускають на гарматний постріл до дитини). Хлопчик, втім, не піддається навіюванням бабусі і залишається звичайним маленьким хлопчиком. Не дивно, що у бабусі з'являється чимало приводів дорікати онука: ні один дев'ятирічний хлопчик не зможе весь час сидіти у дворі, приходити за першим покликом приймати гомеопатію або ж не лазити на заповітну, таку піднесену і загадкову будівництво, куди бабуся під загрозою болісної смерті заборонила лазити (що тільки розігріло інтерес хлопчаки до цього місця). Чим же закінчиться низка пригод маленького Сашка?
Эта автобиографическая книга, впервые опубликованная в 1996 году, поразила всех настолько, что еще многие годы спустя она переиздавалась, многократно ставилась на сценах многих известных театров и даже была экранизирована Сергеем Снежкиным в 2009 году. В фильме опробовано немало новых и очень смелых приемов съемки, ранее не использовавшихся в отечественном кинематографе. Одноименный фильм снят таким образом, что главным событием стало празднование Дня Рождения Саши, из-за чего пришлось вырезать множество ярких и интересных эпизодов, как нельзя лучше описанных в книге. Дивовижне бачення рутини очима дитини описано вкрай проникливо і наївно. Безсумнівно, в цій книзі є щось для кожного, і Ви не пошкодуєте, якщо вирішите приділити належну увагу цього незвичайного твору!

Ваш інтернет-магазин душевного читання "Кнігомір"