Згадуючи моїх нещасних шлюшек. Р. Р. Маркес

Знаєте те саме ніжне і тепле, а часом зовсім спалює почуття, яке народжується і живе в самій середині людини (в центрі грудей, якщо бути точніше, на неможливою, недосяжній глибині), яке так важко утримати під контролем? Так-так, мова знову, як ні дивно, піде про кохання, тема дещо заезженна, але як ніколи актуальна і, напевно, безсмертна. Але та любов може виявитися досить незвичайною. Хоча кожному і відома вже трохи приїлися народна мудрість про те, що любов, так би мовити, паспорта не запитує, часом ситуація може придбати несподівані оберти (адже в більшості випадків, вживаючи цю приказку, ми маємо на увазі щось жартівливо-іронічне як, наприклад, маленькі діти, що тримаються за руки). Цікаве і незвичайне бачення цього складного питання детально описано Габріелем Гарсією Маркесом у багатьох творах, повість "Згадуючи моїх сумних шлюшек" не стала винятком.
Про що ж розповідає ця книга? Сюжет досить простий, але в той же момент кожна деталь несе в собі певний сенс, певне смислове навантаження, що вкрай важливо помічати та аналізувати для повного усвідомлення істинного смысла повести. В центре картины находится известный журналист, человек преклонного возраста, в жизни которого весомую роль сыграет одна-единственная ночь. Именно эта ночь становится решающей как для произведения, так и для самого главного героя. Этот человек провел всю свою жизнь среди людей, не понимая или же просто не имея возможности влюбиться по-настоящему, (в одного самого лучшего, его и только его человека) и посвятить кому-то всю свою жизнь, каждый день и каждый момент, подарить себя и получить аналогичный подарок в ответ. Нет, старик только вспоминает о том, что никогда не пытался да и попросту не хотел обременять себя серьезными отношениями, семьей, детьми. И только находясь в возрасте девяноста лет, наблюдая за спящей и совсем еще юной красавицей, вспоминая свою жизнь, прожитую без любви, в связях с куртизанками, где, кажется, было все кроме самого главного — любви, а какой человек имеет право называться человеком, не имея возможности любить? Чем-то напоминает болезнь, не так ли? Человек все больше напоминает инвалида, но инвалида морального. Интересно, можно ли избавиться от подобного недуга? 
Невероятная книга смогла уместить в себе всё из чего на первый план выбивается любовь на пороге смерти, на пороге небытия и забытья всеми, и обычный секс, ставший целью существования главного героя, утешением человека, так и не познавшего истинной любви. Не менее важна роль страшной судьбы молодых девушек, которым суждено было стать на обочину шоссе или же в закоулках темных улиц в желании чего-то лучшего, в стремлении примирить бедную реальность с дорогим идеалом, предопределенным за них мигающими красивыми картинками в телевизоре. Також ця повість про старість, про те часу, коли єдиною залишається привілеєм погляд на існування, чесний і прямий, руйнує всі ілюзії і обмани на шляху до усвідомлення всієї краси і швидкоплинності людського життя.

Ваш інтернет-магазин душевного читання "Кнігомір"