Рубаї. Омар Хайям

Як відомо, талановита людина талановита в усьому, а якщо не у всьому, то принаймні багато в чому. Це знайоме всім вислів, як і багато інші талановиті письменники і поети, підтверджує своїми вміннями і досягненнями Омар Хайям. Народився Омар Хайям приблизно у 1048 році в Нішапурі, де провів свої останні роки життя. Цей чоловік був видатним математиком, астрономом, музикантом, поетом, письменником і астрологом, а серед його найвідоміших придбань числиться один з найбільш точних календарів серед тих, що людство використовує і зараз (точніше ніж юліанський та григоріанський календарі), і досягнення в області математики (алгебри) — спосіб побудови класифікації кубічних рівнянь (а також можливість їх вирішення за допомогою конічних перерізів). Така кількість відкриттів і не дивно, адже Омар був дуже освічений, довгий час керував обсерваторією і очолював групу вчених, покликаних, щоб створити новітній із сонячних календарів. Однак є щось особливе, щось, завдяки чому Хайям увійшов в історію, адже найбільш відомий він як поет і філософ. Цим "щось" стали рубаї, які піднесли його на вершину поезії і філософії.
Рубаї — це четырехстрочное вірш, часто філософського підтексту, в якому римуються перший, другий і четвертий рядок, третя ж залишається неримованих. У своїх рубаї автор описує прості, але такі складні істини життя, про яких просто не можна забувати, але про які багато хто навіть не здогадуються. Було дещо, що й нині виділяє творчість Омара Хайяма: в кожному своєму вірші поет закликає до життя, не звертаючи і найменшої уваги на негаразди і все поглинає відчай. Автор намагається розповісти про те, чого не передати словами, — про плинність часу, відміряного кожному з нас. В його творах не перериваються роздуми про те, що життя йде, біжить, а часом і летить без єдиної можливості зупинитися хоча б на мить. Адже нікому не відомо, коли настане момент прощання, коли все закінчиться для нього, а закінчується все в одну лише мить... Хто може знати про те, скільки триває і варто цю мить, останню мить життя? Якщо задуматися, то все наше життя складається з моментів, які ми пропускаємо повз себе, займаючись тим, що нам не подобається, щоб знайти те, що нам не потрібно (а часом навіть не бажане нами), знайома ситуація, чи не так? Але саме остання мить, здається, триває вічно: саме тоді ніхто не хоче йти, саме тоді усвідомлює всю ціну і весь сенс часу... І коли це станеться, залишиться багато чого не зробленого, багато чого несказанного і ненаписаного, але вже буде запізно... Ніхто не поцікавиться "Вчасно?", "Можна вже?", "Чи готовий ти в даний момент?", все просто закінчиться. Буде порожньо, темно, сумно, тужливо і шалено самотньо. Темрява поглине все і вже не буде можливості щось сказати, щось зробити, хоча б щось переписати все виправити. Але якщо так, то що заважає діяти поки не пізно, поки ще є час?

Ваш інтернет-магазин душевного читання "Кнігомір"