Олеся. Повісті та оповідання. Купрін А.

Безсумнівно, для кожного з нас тема любові є чимось особливим, не схожим на те, що про тому чи іншому аспекті її думає інша людина, адже кожна людина володіє власною думкою, власним поглядом на життя. Часом навіть на одні і ті ж речі люди одного часу і навіть представники одного народу дивляться зовсім по-різному. Таким чином на противагу любові, оспіваної Іваном Олексійовичем Буніним (у творах "Руся", "Темні алеї", "Панночка Клава"), виступає любов, про яку розповідає Олександр Іванович Купрін у своїй чудовій повісті "Олеся". В той час коли перший бачить любов як пристрасть, як щось неждане, дивовижне, різке, стрімкий і фатальне, як сонячний удар, для іншого любов — це ніжність, щедрість (за словами самої Олесі "Наївна, чарівна казка").
Крім усього іншого цікавим чином розкрита тема природного людини, однак варто почати спочатку. В одну з маловідомих сіл в глушині країни приїжджає молодий чоловік на ім'я Іван Тимофійович, письменник-початківець. Приїхавши з великого міста, він із сумом усвідомлює, що в селі все їй сумно та нудно (чому він і почав навчати свого слугу грамоті, допомагати місцевим жителям у боротьбі з різноманітними хворобами і так далі). Одного разу під час полювання (єдиного гідного розваги, способу боротьби з тугою, яке йому залишалося) він заблукав і натрапив на Богом забуту хатинку, де знайомиться з дівчиною неймовірної краси — Олесею. Дівчина ворожить йому на картах, віщуючи чуттєву і неймовірну любов, яка очікує Івана Тимофійовича в найближчому майбутньому. Молодий чоловік лише посміявся, не повіривши, що буде страждати, що залишиться один і саме так проведе своє життя, бажаючи самому собі смерті. Иван становится частым гостем в лесной избушке, и, хотя в самом начале отношения влюбленных формируются не так-то легко, как могло бы, после длительного отсутствия парня в связи с болезнью, их чувства загораются с невозможной и невиданной доселе силой. По ходу событий оказывается, что Олеся дитя природы (она выросла в лесу и не знала другого мира нежели мир природы леса) с чистой и невинной душей, она не смет отказывать себе в своих желаниях, мечтах и стремлениях, чиста и искренна в своих чувствах, в которых готова раствориться. Хотя Иван Тимофеевич и выступает скорее в качестве положительного персонажа нежели отрицательного, в его душе заложенное влиянием современного цивилизованного общества некоторые недостатки. Как говорит сам автор, сердце его "ленивое", несколько эгоистично и самолюбиво, что не позволяет ему высвободить всю силу искренних чувств к девушке его мечты, не позволяет ему раствориться в возлюбленной, пойти ради нее на безумство, на подвиг. На протяжении всей повести не отпадает вопрос: есть ли у такой любви будущее или предсказанное Олесей при первой их встрече все-таки воплотится в жизнь?

Ваш інтернет-магазин душевного читання "Кнігомір"