Кошик
698 відгуків

Ревізор. Н. Гоголь

Ревізор. Н. Гоголь

Мабуть, не так-то й дивно, що серед величезного різноманіття сильних і глибокодумних творів Миколи Васильовича Гоголя, що описує з усією вимогливістю і серйозністю особливості людського буття, основні серйозні проблеми сучасного автору суспільства таких як "Вій" або ж "Тарас Бульба", на загальному фоні особливо яскраво виділяється відома всім комедія "Ревізор". Це драматичний твір, однозначно, заимело сильне і особливо значущий вплив на формування сучасного суспільства: і донині вона ставиться на численних сценах театрів усього світу, а також в повній мірі розкриває досить актуальні проблеми товариство, якщо придивитися, то досвід минули з моменту написання п'єси років не залишився непоміченим, однак, якщо пропустити написаний Гоголем через призму минулого часу, стане зрозуміло, що проблема не зникла, що людство має ще багато зробити, щоб викорінити її остаточно. Стоит заметить, что изначально "Ревизор" был воспринят публикой очень и очень бурно: люди, не стесняясь, высказывали свое недовольство тем, что автор в подобной шутливой, а порой и саркастичной манере позволяет себе описывать достаточно влиятельных людей, в таком невыгодном свете выставлять их образы и "профессиональные" черты характера. Однако что же могло настолько сильно подкосить общественность? Чем писатель настолько не угодил чиновникам, что те взбунтовались против пьесы? 
Речь идет об одном из обычных и ничем не примечательных уездных городов (чье название автор не указывает за ненадобностью, ведь при надобности на карте можно отыскать не один десяток подобных городов). Городничий созывает всех сколько-нибудь влиятельных и ответственных людей, чтобы сообщить пренеприятнейшее известие, которое он получил от одного из своих знакомых: к ним в город должен нагрянуть ревизор. Пренеприятнейшим это известие стало вследствие того, что, как оказалось, этот провинциальный городок не так уж безупречен, потому что городничий и все мелкие чиновники не без грешков. Оказывается, что в суде беспрепятственно разгуливают гуси, почтмейстер своевольно читает личные письма граждан, больные находятся в ужасном состоянии, так как лишены любого присмотра и элементарного ухода, а сам попечитель богадельни безразлично относится к своей работе (мол, человеку если суждено умереть, то он умрет, а коли суждено выздороветь, то выздоровеет и без постороннего вмешательства). Подобные многочисленные недостатки и погрешности можно перечислять и перечислять, да только устранять их никто не хочет, потому что это долго и не выгодно. Таким чином було одноголосно вирішено обчислити інкогніто-ревізора, всіляко задобрити його, догодити, запудрити йому мозок, дати хабар і відправити геть. В безнадії погляд чиновників упав на дивного молодого чоловіка Івана Олександровича Хлестакова, який нещодавно оселився в готелі зі своїм слугою Осипом. Їхні побоювання підтвердилися після того, як було помічено, як Хлєстаков в їдальні нюхав страви ніби оцінюючи їх. У поспіху всі почали гарно з ним звертатися, охоче позичати йому гроші, пропонувати все найкраще, годувати досхочу... Однак потрібного людину городничий прийняв за інкогніто-ревізора?

Ваш інтернет-магазин душевного читання "Кнігомір"

Інші статті