Кошик
663 відгуків

Чайка. Вишневий сад. Антон Чехов

Чайка. Вишневий сад. Антон Чехов

Під час становлення такого незрозумілого і незвичайного для літератури двадцятого століття жанру як "нова драма", увагу публіки до драматургам, зберігались на якісному ідей створення принципово нового інтелектуального театру, було велике. Одним з таких драматургів і став Антон Павлович Чехов (він же Антоша Чехонте, Людина без селезінки і Граф Черномордик), чиєю самої знаменитої і неоднозначно сприйнятої п'єсою того часу стало твір з символічною назвою "Чайка". Можна сказати, що неоднозначне ставлення глядачів і читачів до чеховської "Чайці" пояснюється тим, що в момент її першої постановки на сцені Александрінського театру (1896) публіка була не готова до постановки такого рівня. Довгий час на сцені нічого не відбувалося, персонажі вели розмову, довго міркували на різні теми, суть глядачам здалася неясною, гра акторів фальшива і вся п'єса була розцінена усіма критиками як цілковитий провал (до середини дії в залі залишилося не більше половини від кількості тих глядачів, які знаходилися в залі спочатку, присутні відверто нудьгували, а до кінця публіка була не на жарт роздратована). Як не дивно, вже через два роки, у 1898-му, адміністрація Московського Художнього театру на свій страх і ризик зважилася повторити спробу постановки "Чайки". І коли закрився завісу, зал поглинула гробова тиша (адже всім було відомо, що саме ця сама п'єса була зовсім недавно забракована і навіть в якомусь сенсі заборонена), після чого публіка вибухнула небаченими досі оваціями. І донині в багатьох театрах йде ця п'єса у багатьох різноманітних варіаціях, але ті самі захоплені оплески залишаються незмінними.
Місце дії — садиба Соріна. Багато збираються подивитися театральну виставу під відкритим небом. Цей імпровізований театр поставив молодий чоловік на ім'я Костянтин Треплев для своєї коханої — Ніни Зарєчної. У Зарічній є талант до акторської майстерності, проте її сім'я зі знатних людей, а їм не варто захоплюватися такими несуразицами як гра в театрі. Батьки її цілком проти, але дівчина наважується приїхати і зіграти таємно від батьків. Важко сказати точно, хто є головним героєм твору, його, напевно, як такого і немає, однак на загальному тлі виділяється кілька персонажів: Костянтин Треплев і Ніна Зарічна. З самого початку нам представляються тяжкі переживання юнака щодо складної ситуації в його сім'ї, а також щодо того, що ж думає про нього власна мати (Аркадіна, в минулому відома актриса, зараз живе з молодим письменником Тригориным, і на думку сина, жадна до чужого успіху, не любить, а, можливо, і ненавидить Треплєва), але до цього долучаються небезпідставні припущення з нагоди приїзду Ніни, яка, ймовірно, може сподобатися Тригорину. В цей вечір все йде під укіс: Аркадіна розкритикувала манеру, в якій викладено текст, у зв'язку з чим Треплев зупиняє уявлення та іде, його кохана ж залишається з глядачами. На протязі всього твору фігурує образ чайки — вільною і самотньою птиці, яку в різних частинах п'єси можна прирівняти до різним персонажам...

Ваш інтернет-магазин душевного читання "Кнігомір"

Інші статті